ПИСАННЯ

​

Коран походить від арабського слова qur ´an, що означає читання. Згідно з ісламом, оригінальний Коран у Аллаха на небі. Коран, отриманий ангелом Мухаммеда через Гавриїла, є копією цього небесного Корану, і тому містить вічне і  безпомилкова правда.  Тільки арабський Коран є автентичним, переклади лише для тлумачення.

​

Сьогодні значна частина мусульман не розмовляє арабською. З цієї причини в Корані поряд з арабським текстом друкується переклад на народну мову, який мусульманин розглядає як тлумачення.

​

Чи сам Мухаммед написав якесь зі своїх одкровень? Чи вмів пророк писати? Вчені вважають можливим, що одкровення вже були записані в період Мекки, але в період Медини у Мухаммеда вже були секретарі, які записували одкровення в письмовій формі.

​

На думку західних вчених, тексти Корану могли бути складені приблизно через 100 років після смерті Мухаммеда, інші датують збірку 30-40 роками після смерті Мухаммеда.

Пророк згадується в Корані як «уммі», що означає «належність до народу, який не читав писань», на відміну від єврейських книжників. Однак ісламська традиція хоче вважати Мухаммеда неписьменним і підкреслити неповторність Корану.

(Хямін-Анттіла: Вступ до Корану, стор. 77-78)

ВИКОРИСТАННЯ ТА ВАЖЛИВІСТЬ

​

Коли мусульманин бере Коран в руку, він нахиляється, щоб поцілувати його, і лише потім починає його читати.

​

Коран читається шляхом декламації  в мечетях, на шлюбі, на похоронах і в приватному відданому служінні. Через це в суді клятва дається рукою Корану  це мораль мусульман  і основа соціального способу життя. Він формує ідентичність кожного мусульманина та створює зв’язок між усіма мусульманами у всьому світі.

​